ТОП-5 помилок під час проходження та оскарження податкових перевірок: як їх не допустити?

Автор:

Опубліковано 08 Грудня 2021 у news publikatsiyi articles

ТОП-5 помилок під час проходження та оскарження податкових перевірок: як їх не допустити?

Податкова перевірка для бізнесу завжди є стресовою та не вельми приємною процедурою.

Разом з тим, цілком реально не допустити помилок при проходженні перевірок та уже сьогодні мати повну картину дієвих способів управління податковими ризиками, шляхом регулярного проведення податкового аудиту та оскарження податкових донарахувань.

Помилка №1 «Не контрольований хаос»

На практиці тягар відповідальності за комунікацію із ревізорами лягає на плечі бухгалтера або керівника підприємства. Найбільш поширена помилка полягає в тому, що відповідальні особи не беруть ініціативи по організації та контролю процесу надання документів та інформації податківцям. В результаті чого фактично «заморожуються» щоденні бізнес процеси, і бухгалтер хаотично за кожною вимогою ревізора надає той чи інший документ. За таких умов, підприємство втрачає можливість зафіксувати які саме документи надавалися, і що найгірше – попередньо перевірити зміст того чи іншого документа.

Запропонуйте ревізорам на кожен візит до підприємства готувати запит із переліком документів, що підприємство повинно надати. Крім того, документи за більш давні періоди можуть знаходитись в архіві, тому пропозиція щодо старту перевірки із найбільш «свіжого» періоду буде більш, ніж доцільна. Це дозволить бухгалтеру готувати документи строго до відповідного запиту, перевіряти такі документи, і крім того, фіксувати їх надання ревізорам. Така нехитра порада не лише суттєво полегшить проходження перевірки, але унеможливлює такі формулювання в акті перевірки, як те, що підприємство не надало певні документи.

Ревізори не можуть відмовити в такому документуванні перевірки, адже це право закріплено в п.1.3 Наказу № 395 від 14.03.2013 р. Реалізація такого права здійснюється за бажанням платника податків, тому податківці не мають обов’язку пропонувати такий варіант проходження податкової перевірки.

 

Помилка №2 «Відсутність документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей»

Необхідно пам’ятати, що найважливішими документами, які підтверджують реальність господарських операцій є товарно-транспортні накладні або вантажно-митні декларації або коносаменти, чи маршрутні листи. У підприємства, що наприклад продає зерно чи іншу продукцію можливий єдиний випадок, коли таких документів може не бути. У разі, коли наявне складське свідоцтво. У всіх інших випадках документальне оформлення постачання продукції передбачає обов’язкову наявність вищезгаданих документів.

Типова помилка бізнесу вважати, що коли забезпечення транспортування товару здійснюється покупцем, то у продавця товарно-транспортної накладної може й не бути. Це абсолютно не відповідає дійсності. Згідно з розд.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, наказ Мінтрансу від 14.10.1997 року №363 , товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Товарно-транспортна накладна оформлюється в стількох примірниках скільки є сторін операції. Пунктом 11.4 Правил №363 визначено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою або штампом.

Наступне, окрім наявності документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, необхідно подбати про відсутність дефектів в таких документах. Ревізори приділяють особливу увагу фізичним можливостям того, чи іншого транспорту перевезти відповідний тоннаж вантажу. Погодьтеся, ніхто не повірить, що легковий автомобіль перевіз 10 тонн зерна з Тернополя в Одесу.

Таким чином, кожна господарська операція повинна бути належним чином оформлена та обов’язково повинні бути документи, які підтверджують реальність здійснення такої операції.

 

Помилка №3 «Пасивність при адміністративній процедурі оскарження результатів податкової перевірки»

У вагомій більшості випадків результатом податкової перевірки є акт з висновками податківців про порушення підприємства. Майже всі платники податків подають заперечення на такий акт. Адже, у відповідності до абзацу 2 п. 44.7 Податкового кодексу України (надалі – ПКУ) протягом п’яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акту перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Звісно, дії варто вчиняти, якщо правова позиція платника податків є доволі сильною. У випадку ж якщо адміністративна процедура оскарження використовується для відтягнення дня сплати штрафів, то ці поради не є релевантними і навіть можуть нашкодити бізнесу.

 

Помилка №4 «Самі собі узгодили податковий борг»

У випадку, коли адміністративне оскарження не дало бажаних результатів, то остання надія покладається на судовий розгляд справи. Багато підприємств через незнання процесуальних нюансів створює собі додаткові проблеми.

У ПКУ є колізія правових норм. З однієї сторони, право платника податків подати позов до суду зберігається за ним протягом 1095 днів. З іншої, у п. 56.19 ПКУ передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження. Звісно, що суд відкриє провадження по справі навіть якщо Ви подасте позов через рік. Але ДПС через місяць після закінчення адміністративного оскарження направить підприємству податкову вимогу і в картці платника податків буде наявна інформація про податковий борг, до тих пір поки не буде ухвала суду про відкриття провадження по справі. Начебто нічого страшного, але якщо підприємство перебуває на спрощеній системі оподаткування, то наявність податкового боргу має наслідком його перехід на загальну систему, де доведеться сплачувати усі податки без будь-яких пільг. Зокрема для платника єдиного податку третьої групи це означає сплату 18 % ПДФО та 1,5 % військового збору від доходу. Замість 5 %, чи 3 % від доходу (якщо є платником ПДВ). Для аграрних підприємств, що застосовують єдиний податок четверту групу наслідки ще більш обтяжливі. Доведеться сплачувати й податок на прибуток, і земельний податок, і податок на нерухомість, а також й рентну плату за спеціальне водокористування. Це суттєво збільшує податкове навантаження, особливо в умовах, коли мали місце неконтрольовані доходи, витрати.

Таким чином, позов до суду варто подавати не пізніше одного місяця з дня отримання рішення ДПС в межах адміністративної процедури оскарження.

Якщо підприємство оскаржує в суді не всі донарахування, а лише частину з них, то треба бути готовим до такої прикрої «несподіванки» як узгодження неоскарженої частини штрафів на день закінчення процедури адміністративного оскарження. Ситуація ускладнюється ще й тією обставиною, що п. 5 Наказу Мінфіну №1204 від 28.12.2015 р. – не регулює випадки, коли платник податків оскаржує податкове повідомлення-рішення (надалі – ППР) в частині, а врегульовує лише ті випадки, коли за результатами адміністративного чи судового оскарження було, зокрема зменшене ППР.

Таким чином про свій податковий борг підприємство може дізнатися у найменш слушний час. Адже податківці навіть не мають прямого обов’язку за таких умов приймати нове ППР. Складення нового ППР, у випадку зменшення/збільшення штрафів дійсно передбачається п.5 Наказу 1204. Але, ці положення передбачають складення нового ППР щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку. Тобто, нова ППР складається у випадку, коли зменшення/збільшення штрафів має місце за рішенням головних управлінь ДПС або суду. В Наказі  1204 не передбачено складення нового ППР, якщо сам платник податків прийняв рішення про часткове визнання ППР, і часткове оскарження.

Тому, якщо ви не оскаржуєте суму штрафу за конкретним ППР, то все просто – за цим ППР ви сплачуєте грошові кошти, а щодо іншого ППР – подаєте позов до суду. Коли за одним ППР Ви оскаржуєте основне зобов’язання, а штрафи – визнаєте, то необхідно сплатити суму штрафних санкцій і обов’язково чітко зазначити призначення платежу, а щодо основного донарахування подати позов до суду.

 

Помилка № 5 «Відсутність стратегії ведення справи в суді»

В грудні 2017 року ми отримали Кодекс адміністративного судочинства (надалі – КАСУ) із суттєвими новаціями. Неврахування процесуальних норм при оскарженні податкових донарахувань не просто ускладнює судовий процес для платника податків, але і може мати наслідком й програш справи в суді.

Раніше позивачі мали право подавати докази на будь-якій стадії судового процесу. Обмеження на подачу доказів стосувалося лише щодо апеляційної інстанції. Позивач повинен був обґрунтувати чому такі докази не були подані ним в суд першої інстанції. Тепер докази повинні бути подані разом із поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 79 КАСУ). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються. Виняток становлять випадки, коли особа, що подає такі «запізнілі» докази обґрунтує неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 79 КАСУ). Тобто, позивачеві необхідно доводити обґрунтованість підстав, чому усі докази не були подані у встановлені строки. Звісно, є висока ймовірність, що суд прийме в якості доказів документи щодо надання яких позивач звернувся завчасно до відповідного державного органу чи приватної установи, але отримав їх уже під час розгляду судової справи. Безумовно, позивач має документально підтвердити строки свого звернення та дату отримання відповіді від розпорядника відповідної інформації, пояснити неможливість отримання таких відомостей з інших джерел. Але, якщо платник податків банально забув подати певний документ, то є обґрунтовані сумніви щодо їх прийняття судом.

На додаток новий КАСУ вводить такі категорії справ, як «нескладні» та «зразкові» справи. Нескладні справи – це зокрема, ті, де оскаржуються дії, бездіяльність податкових органів; де рішення про стягнення не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімум та ті справи, що визнані самим суддею як справи незначної складності. Платнику податків необхідно бути готовим до того, що розгляд справи буде тривати не більше, ніж 60 днів.

Таким чином, уже на етапі подачі позову має бути чітка стратегія та сформована доказова база, яку планує використовувати платник податків для аргументації своєї правової позиції в суді.

Зразкові спори – це справи прийняті до розгляду Верховним судом для постановлення зразкового рішення. Перед подачею позову до суду необхідно перевірити, чи часом не має такого зразкового рішення. Також необхідно бути готовим, що суддя який розглядатиме вашу справу в суді першої інстанції може звернутися за таким зразковим рішенням до Верховного суду.

Також розвінчаємо деякі міфи. Частиною четвертою ст. 159 КАСУ передбачено, що неподання суб’єктом владних повноважень, відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Втім, не поспішайте радіти. На практиці  суд своєю ухвалою оголошує перерву у справі та встановлює новий строк для надання такого відзиву представником ДПС. Аргументація суду доволі проста і зводиться до необхідності дотримання принципу рівності сторін судового процесу.

Проходження та оскарження податкових перевірок – справа не з легких. Окрім перелічених вище порад, мінімізувати ймовірність штрафів може проведення аудиту документації підприємства за допомогою зовнішніх консультантів або так званого податкового аудиту. Такі сторонні аудити дозволять не лише заздалегідь виявити та виправити недоліки в документації, бухгалтерському обліку бізнес-процесів підприємства, але й застосовувати ефективні способи мінімізації податкового навантаження.

Які переваги ви отримаєте від співпраці з нами?

  • – Податковий аналіз окремих операцій, груп операцій, що формують основну діяльність компанії;
  • – Спокій при проходженні усього процесу податкової перевірки (пост аудит, супровід у судах, за потреби);
  • – Консультування щодо способів врегулювання виявлених ризиків (якщо такі виявлені);
  • – Доступні ціни і гнучкі умови співпраці, економія на витратах;
  • – Підтримка на усіх рівнях (бухгалтерський і податковий облік, юридичний супровід).

 

Залишити заявку на Безкоштовну Консультацію по податковому аудиту – натисніть тут

Наш контактний номер телефону +38 050 338 96 26

 

Вас також можуть зацікавити статті:

Податкові перевірки 2020 

Які документи має право вимагати інспектор в ході податкової перевірки?

Коли з вами зв'язатися?